Адаптація українського законодавства до європейських норм та стандартів боротьби з корупцією

Abstract

У даній статті розглядається процес адаптації українського законодавства до європейських норм та стандартів боротьби з корупцією. Автор звернув увагу на історію розвитку інституту боротьби з корупцією, на дієві методи, що широко використовуються в країнах Європейського Союзу, на особливості імплементації законодавчих змін під час інтеграції в спільне законодавчо-правове поле, на процес створення нових інституцій. У статті розглянуто сучасні тенденції у сфері антикорупційної політики. Ефективне регулювання складних взаємовідносин між державою та суспільством зумовлене врахуванням прав і потреб, а також інтересів як окремих громадян, так і різних соціальних об'єднань. У цій комплексній взаємодії є правоваві, економічні та соціальні складові, що формують платформу для продуктивної співпраці між державними інститутами та громадськістю. Ця динаміка включає різноманітні соціальні угрупування, політичні сили, профспілки та громадські ініціативи. При цьому правове регулювання корупції може мати як нормативний характер, так і базуватися на ненормативних підходах. Ефективність таких правових механізмів залежить від їх відповідності декларованим громадським інтересам. Тобто, успішність застосування антикорупційних правових інструментів визначається тим, як ці інструменти взаємодіють з конкретним соціокультурним контекстом. У науковій літературі існує багато підходів до визначення сутності та призначення антикорупційних інструментів. Ці підходи відображають різні методи забезпечення прав і інтересів учасників правовідносин та реалізації поставлених перед ними завдань. Результати проведеного дослідження можуть бути корисними для законодавців, науковців та громадських активістів, які прагнуть вдосконалити систему боротьби з корупцією в Україні. Тут розглянуті базові питання державного керівництва та забезпечення суспільно корисного результату у сфері соціальної реалізації. Це створює надійну основу для забезпечення стабільності адміністративно-правового апарату, який підтримує антикорупційні зусилля з боку громадськості.

This article examines the process of adapting Ukrainian legislation to European norms and standards in the field of combating corruption. The authors focus on the history of the development of the anti-corruption institution, the effective methods widely used in EU countries, the peculiarities of implementing legislative changes during integration into the common legal field, and the process of creating new institutions. Current trends in anti-corruption policy have been considered. Effective resolution of complex governance and social issues requires considering the rights, needs, and interests of both individuals and their associations. In this inevitable symbiosis, legal, economic, and social components intertwine, facilitating effective interaction between state authorities and the population. Such interaction encompasses various social groups, political parties, trade unions, public organizations, and individual representatives. The aforementioned perspective affects legal tools, such as those that operate locally. Corruption prevention can take both regulatory and non-regulatory forms. These forms are closely related to the objectives set by public interests and the actions taken by individuals in civil society. In other words, the effectiveness of legal instruments and their use affects how these tools are utilized, creating a complex mechanism of interaction within different organizational and technical boundaries. In the literature, there are different views on understanding the nature of legal instruments. They cover various ways of ensuring the interests of legal entities and achieving predetermined goals. The results of the research may be useful for legislators, scholars, and civic activists aiming to improve the system of combating corruption in Ukraine. In the field of corruption prevention and further engaging the population, they serve to address urgent issues of state governance and provide socially beneficial results in the sphere of social implementation. This creates a reliable foundation for ensuring the stability of the administrative-legal apparatus supporting anticorruption efforts from the public. It also ensures stable and unambiguous regulation of the legal infrastructure on this issue and the coordination and protection of the rights, freedoms, and interests of all parties involved in combating corruption.