Роль конструктивізму у процесі становлення практики дизайну в Україні

Abstract

Конструктивізм виробничо-утилітарного періоду є суперечливим феноменом, адже його прихильники проводять радикальну ревізію принципів, на яких ґрунтувався авангардний рух першої третини ХХ ст., і передусім принцип автономності. Прихильники "виробничого мистецтва" виступали з програмою скасування бар’єру між мистецтвом і масовим промисловим виробництвом, тобто перетворення мистецтва на своєрідний вид соціальної інженерії, метою якої є проєктування прикладних, утилітарних форм. Зміст програми виробничого руху виявляє зв'язок руху з логікою трансгресії між мистецтвом і повсякденністю. Спроба зробити мистецтво інтегральною частиною побудови нового соціалістичного суспільства, знівелювавши при цьому розрив між естетичним досвідом та іншими сферами життя сучасної людини, – унікальний історичний експеримент, що надав виробничому руху світового визнання.

The constructivism of the production and utilitarian period is a controversial phenomenon, as its supporters are conducting a radical revision of the principles on which the avant-garde movement of the first third of the twentieth century was based, and above all the principle of autonomy. Proponents of the "art of production" advocated a program to remove the barrier between art and mass industrial production, the transformation of art into a kind of social engineering, which aims to design applied, utilitarian forms. The content of the program of the production movement reveals the connection of the movement with the logic of transgression between art and everyday life. The attempt to make art an integral part of building a new socialist society, while bridging the gap between aesthetic experience and other spheres of modern life, is a unique historical experiment that has given the production movement worldwide recognition.