Перекладацька стратегія доместикації як чинник національної ідентифікації

Abstract

У статті йдеться про постмодерністські новації у царині художнього перекладу, які дають підставу для дискусій щодо доцільності глибокої доместикації першотвору на догоду сучасним культурним запитам читача. Наводяться міркування щодо бачення співмірності автора та перекладача у творенні смислу твору. Постмодернізм у заломленні на художній переклад позиціонується як новочасний гуманізм, як лібералізація засобів вираження самобутності, мовної культури українства. Добором прикладів із сучасних перекладів українських постмодерністів ілюструється ефективність доместикації у формуванні національної самосвідомості читача.

The article is about postmodern innovations in a literary translation, which are a ground for discussions what about the relevance of a deep domestication of an original in accordance with the modern cultural needs of a reader. There are ideas about a vision of proportionality of an author and an interpreter in creating a meaning of the work. Postmodernism thru a literary translation is positioned as a new wave of humanism, as the liberalization ways of the expression identity, as linguistics culture of Ukrainians. The selection of examples from contemporary translations of Ukrainian postmodernists shows high effectiveness of the domestication for the formation of national self-conscience of the reader.