Проблема композиційного аналізу міського середовища

Abstract

Стаття піднімає проблему неефективності існуючих методів аналізу й професійної оцінки міського середовища на сучасному етапі розвитку архітектурної науки. У ході розвитку професійної культури уявлення про композиційний аналіз міста змінювалося. У різні періоди акцентувалися ті або інші поняття. У цілому можна виділити три основних підходи до аналізу міста. Перший з них – традиційний почав формуватися з моменту виникнення архітектурної науки. Наступні два – в 2-й половині 20 ст. Це об'єктний і середовищний підходи. Всі три підходи сьогодні співіснують разом і є елементами системи композиційного аналізу міста, кожний з них має свої межи використання, тобто вирішує своє коло завдань. Традиційний підхід трактує місто як ціле, але не бачить унікальні ділянки міста, які можна безповоротно втратити, використовуючи його. Об'єктний підхід, навпроти, бачить окремі фрагменти з їхньою своєрідністю, але губить уявлення цілого, через що стає непридатним, коли мова йде про формування оточення в цілому, тобто середовища міста. Аналіз міста, що відповідає культурній ситуації сьогодення, можливо створити саме в рамках середовищного підходу, але ми не маємо ефективних засобів і відпрацьованих методик такого аналізу.

Статья поднимает проблему неэффективности существующих методов анализа и профессиональной оценки городской среды на современном этапе развития архитектурной науки. В ходе развития профессиональной культуры представление о композиционном анализе города менялось. В различные периоды акцентировались те или иные понятия. В целом можно выделить три основных подхода к анализу города. Первый из них – традиционный начал формироваться с момента возникновения архитектурной науки. Следующие два – во 2-й половине 20 ст. Это объектный и средовой подходы. Все три подхода сегодня сосуществуют вместе и являются элементами системы композиционного анализа города, каждый из них имеет свои границы использования, т. е. решает свой круг задач. Традиционный подход трактует город как целое, но не видит уникальные участки города, которые можно безвозвратно утратить, используя его. Объектный подход, напротив, видит отдельные фрагменты с их своеобразием, но теряет представление целого, из-за чего становится непригодным, когда речь идет о формировании окружения в целом, т. е. среды города. Анализ города, соответствующий культурной ситуации настоящего времени, возможно создать именно в рамках средового подхода, но мы не имеем эффективных средств и отработанных методик такого анализа.

This article touches a problem of an inefficiency of existing methods of the analysis and a professional estimation of the city environment at the present stage of development of an architectural science. In course of professional culture development the representation of composite analysis of a city was changing. During the various periods those or other concepts were accented. All in all it is possible to allocate three basic approaches to the city analysis. The first of them – traditional has started to form from the moment of occurrence of an architectural science. Following two – in the 2nd half of the 20th century. There are objective and environment approaches. All these three approaches co-exist today together and are elements of system of the composite analysis of the city, each of them has the limits of use, i.e. solves its circle of problems. The traditional approach treats a city as whole, but does not see unique sites of a city which can be lost irrevocably using it. The objective approach, on the contrary, sees separate fragments with their originality, but loses representation whole because of what becomes unsuitable, so far as concerns environment formation as a whole, i.e. city environments. The analysis of a city corresponding to a cultural situation of the present probably to create in, but we have no effective remedies and the fulfilled techniques of such analysis.