Підбір умов визначення ступеню деградації доксицикліну у рідких лікарських засобах для нашкірного застосування.

Abstract

Доксициклін при стресових умовах (температура, світло, рН) піддається деградації та епімеризації – процесу, при якому змінюється просторова конфігурація хімічних центрів, особливо в кислому середовищі. Експериментально встановлено, що у рідких носіях спостерігається ріст як неідентифікованих домішок, суми домішок та домішки С. Збільшення частки етанолу як допоміжної речовини в системі розчинників покращило стабільність композицій DOX протягом більш тривалого періоду. Зменшення кількісного вмісту DOX можливо компенсувати за рахунок надлишку при розрахунку складу. Домішка С демонструє найбільший відсоток деградації, тому при розробці специфікації для рідких форм пропонується домішку С контролювати як специфічну ідентифіковану та робити подальший пошук механізмів стабілізації фармацевтичної композиції

Doxycycline under stress conditions (temperature, light, pH) undergoes degradation and epimerization - a process in which the spatial configuration of chemical centers changes, especially in an acidic environment. It has been experimentally established that in liquid carriers there is an increase in both unidentified impurities, the sum of impurities and impurity C. An increase in the proportion of ethanol as an excipient in the solvent system improved the stability of DOX compositions over a longer period. A decrease in the quantitative content of DOX can be compensated for by an excess in the calculation of the composition. Impurity C demonstrates the highest percentage of degradation, therefore, when developing a specification for liquid forms, it is proposed to control impurity C as a specific identified one and to further search for mechanisms of stabilization of the pharmaceutical composition