Оцифована книга – зв'язок поколінь. до століття з дня видання «Матеріальних основ спадковості» Григорія Андрійовича Левитського.

Abstract

2023 – рік 145-річчя від дня народження Левитського Григорія Андрійовича (07(19). 11. 1878, село Білки Сквирського повіту Київської губернії (нині – Коростенський район Житомирської області) – 20. 05. 1942р. в’язниця м. Златоуста Челябінської області) видатного земляка, громадянина, вченого, чиє ім'я навіки в пантеоні основоположників генетики. У липні 1923 року в Цитологічній лабораторії Наукового інституту селекції у Києві Григорій Андрійович завершив свою працю «Матеріальні засади спадковості», фактично увічнивши своє ім'я в історії пізнання природи спадковості та мінливості. 2024 рік стане роком 100-річчя від дня видання цієї 165 сторінкової праці Державним видавництвом України, екземпляри якого зберігаються у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського і Національної наукової медичної бібліотеки України (ННМБУ). Ця праця Г. А. Левитського стала логічним узагальненням результатів власних досліджень, аналізу світової літератури та систематизації даних про основи спадковості як самостійної дисципліни. Одна з мотивацій створення «Матеріальних засад спадковості»  необхідність підготовки підручників, які узагальнювали б досягнення науки і практики та відрізнялися простотою і ясністю викладеного матеріалу. Г. А. Левитський приділяє багато уваги просвітницькій і організаторській діяльності: у 1918-1920 рр. він читає лекції в Народному університеті при політтехнікумі, у 1920-1925 рр. – організатор і завідувач кафедрою морфології і систематики рослин в Київському інституті народного господарства, у 1920 р. – організатор вищих курсів по селекції сільськогосподарських рослин при Сахаротресті, у 1922 р. – один із організаторів Київського наукового інституту селекції (Інститут цукрового буряку УААН), де вчений створює лабораторію морфології і систематики рослин. Академічна доброчесність, яка необхідна для виховання вчених, педагогів та просвітителів вимагає доступності звернення до першоджерел. У зв'язку з цим ми вбачаємо за доцільне модернізацію взаємодій науково-дослідних інститутів та закладів освіти України, за якої стало б можливим проведення адресної цифровізації архівів; створення нових арт-об’єктів, які привертають увагу широких верств співгромадян до справ видатних земляків, а молодь  до вибору професій. Поєднання генетиків країни у науковій колисці цитогенетика Г. А. Левитського через вихід з архівів у сучасність науки, привернення уваги до першого підручника з цитогенетики «Матеріальні основи спадковості», цінність якого важко переоцінити, чи це не виклик нам, його спадкоємцям. Талановите студентство Київського національного університету технологій та дизайну, натхнене пізнаннями співробітників бібліотек та викладачів, змогло б сучасною мовою дизайнерської майстерності розповісти новим поколінням світу про Григорія Андрійовича Левитського.