Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/24881
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.advisorКипич, І. В.-
dc.contributor.authorКоваль, О. А.-
dc.date.accessioned2023-10-20T08:10:44Z-
dc.date.available2023-10-20T08:10:44Z-
dc.date.issued2023-
dc.identifier.citationКоваль О. А. Адміністративно-правове забезпечення реформи адвокатури України : дис. ... д-ра філософії : 081 - Право ; галузь знань 08 - Право : захист 23.11.23 / Коваль Олександр Анатолійович ; КНУТД. – Київ, 2023. – 202 с.uk
dc.identifier.urihttps://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/24881-
dc.description.abstractУ дисертації здійснено теоретичне узагальнення й вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні теоретико-прикладних засад адміністративно-правового забезпечення реформи адвокатури України та формуванні напрямів удосконалення у цій сфері. Встановлено, що адвокатура є самостійним самоврядним інститутом правової системи, який обстоює публічні й приватні інтереси. Інститут адвокатури займає специфічне місце в правовій системі. Це обумовлено міжгалузевим характером правових норм, що регулюють відносини, пов’язані із його функціонуванням. Адвокатура є комплексним правовим інститутом, який регламентується нормами публічного та приватного права. Відносини, пов’язані з функціонуванням адвокатури, регулюються сукупністю правових норм різної галузевої належності (потребують комплексного правового регулювання нормами таких галузей права як конституційне, адміністративне, кримінальне, цивільне, господарське, процесуальне, міжнародне). Адвокатура як самоврядний інститут правової системи об’єднує адвокатів у межах організаційних форм адвокатської діяльності й адвокатського самоврядування для забезпечення якісних стандартів надання професійної правничої допомоги. Охарактеризовано генезис реформування адвокатури України. Періодизацію реформування адвокатури на території України виокремлено за такими етапами: І етап (1529-1864 рр.) – формування професійної адвокатури в період польсько-литовської доби після її виникнення за часів Київської Русі та Галицько-Волинського князівства; ІІ етап (1864-1917 рр.) – становлення адвокатури як самостійного інституту після проведення судової реформи 1864 року; ІІІ етап (1917-1921 рр.) – реформування адвокатури під час національно-демократичної революції, в результаті чого ліквідовано інститут присяжних і приватних повірених; IV етап (1922-1990 рр.) – радянський період реформування адвокатури; V етап (1991-2012 рр.) – утвердження інституту незалежної адвокатури України, прийняття Закону України "Про адвокатуру"; VI етап (2012-дотепер) – удосконалення інституту адвокатури України, прийняття Закону України "Про безоплатну правничу допомогу", Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", запровадження "монополії" адвокатів на представництво в судах (Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", оновлення процесуального законодавства. Обґрунтовано, що особливе значення у напрямку правового забезпечення діяльності адвокатури займає адміністративне право, яке сприяє впорядкуванню відносин, пов’язаних з функціонуванням цього самоврядного інституту правової системи. Покладення на адвокатуру здійснення суспільно важливих функцій у сфері професійної правничої допомоги, в тому числі безоплатної правничої допомоги, мають публічне значення і відображають публічний інтерес суспільства, що дає підстави стверджувати про особливий вплив адміністративно-правових норм на правове забезпечення організації і діяльності адвокатури. Наголошено, що адміністративно-правовий статус адвокатури проявляться також у зв’язку з функціонуванням органів адвокатського самоврядування. Адміністративно-правове забезпечення реформи адвокатури визначено як діяльність уповноважених державою суб’єктів, яка спрямована на запровадження системного підходу до удосконалення інституту адвокатури в Україні. Змістом адміністративно-правового забезпечення реформи адвокатури є мета, суб’єкт, об’єкт та засоби її здійснення. Метою адміністративно-правового забезпечення реформи адвокатури є створення ефективної моделі інституту адвокатури в Україні. Об’єктом адміністративно-правового забезпечення реформи адвокатури є нормативно-правові акти, що регулюють відносини у сфері організації та діяльності адвокатури України. Суб’єктом адміністративно-правового забезпечення реформи адвокатури є уповноважені державою компетентні інституції. Засоби здійснення адміністративно-правового забезпечення реформи адвокатури – це організаційно-правові заходи, що забезпечують досягнення мети адміністративно-правового забезпечення реформи адвокатури. Зроблено висновок, що сьогодні адміністративно-правове забезпечення реформи адвокатури є неоднозначним та неузгодженим. Зазначено, що одним із найважливіших елементів адміністративно-правового забезпечення здійснення реформи адвокатури є відповідна система суб’єктів. Під суб’єктами aдмiнicтpaтивно-пpaвового забезпечення здійснення реформи адвокатури України запропоновано розуміти інституції, діяльність яких пов’язана з реформуванням адвокатури. До суб’єктів aдмiнicтpaтивно-пpaвового забезпечення здійснення реформи адвокатури України віднесено: органи державної влади (Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство юстиції України), державні установи (Координаційний центр з надання правничої допомоги), органи місцевого caмовpядувaння, адвокатура в особі органів адвокатського самоврядування (Національна асоціація адвокатів України, З’їзд адвокатів України, Рада адвокатів України, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, Вища ревізійна комісія адвокатури, Конференція адвокатів регіону, Рада адвокатів регіону, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія, Ревізійна комісія регіону), громадські організації (діяльність яких пов’язана з функціонуванням інституту адвокатури), міжнародні організації (Організація Об’єднаних Націй, Рада Європи). Зроблено висновок, що належна координація та взаємодія між суб’єктами процесу реформування адвокатури забезпечить ефективний режим функціонування цього самоврядного інституту правової системи в майбутньому. Аргументовано, що сучасний стан взаємовідносин між органами публічної влади та адвокатурою характеризується негативними тенденціями і послабленням впливу адвокатури у сфері захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Під взаємодією органів публічної влади та адвокатури запропоновано розуміти узгоджену та скоординовану діяльність щодо спільного вирішення завдань у сфері забезпечення прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Напрямами взаємодії органів публічної влади та адвокатури визначено: 1) участь у обговоренні проектів законів у сфері адвокатури та адвокатської діяльності та захисту прав, свобод і законних інтересів людини; 2) співпраця у сфері захисту прав, свобод і законних інтересів людини в залежності від компетенції конкретного органу публічної влади; 3) участь у попередженні порушення прав, свобод і законних інтересів людини; 4) участь у формуванні органів публічної влади (Вища рада правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів). Зроблено висновок, що для ефективної реалізації цих напрямів взаємодії необхідно на законодавчому рівні регламентувати взаємовідносини органів публічної влади та адвокатури шляхом встановлення особливостей та гарантій співробітництва, а також наділення їх відповідними правами та обов’язками. Проаналізовано організаційно-правові засади діяльності та реформування адвокатури в зарубіжних країнах. Встановлено, що в законодавстві зарубіжних країн застосовуються різні підходи щодо правової природи та впливу держави на формування інституту адвокатури. Аналіз організаційно-правових засад діяльності та реформування адвокатури в зарубіжних країнах свідчить, що в кожній країні існує специфіка формування і розвитку інституту адвокатури. У напрямку адміністративно-правового забезпечення реформи адвокатури України доцільно враховувати позитивний зарубіжний досвід організації та діяльності цього інституту, а саме: акредитація освітніх програм закладів вищої освіти, за якими здійснюється підготовка юристів, органами адвокатського самоврядування (США); функціонування спеціалізованих судів у дисциплінарних справах щодо адвокатів (Німеччина, Франція); врегулювання спорів між адвокатами та клієнтами поза межами дисциплінарного провадження (Польща). Зроблено висновок, що врахування досвіду цих країн сприятиме формуванню ефективної моделі адвокатури України. Диференційовано напрями вдосконалення адміністративно-правового забезпечення реформи адвокатури України на: інституційний, компетентнісний, змістовний, матеріальний. Інституційний напрям полягає у формуванні оптимальної моделі організації і діяльності адвокатури. Реалізація цього напряму передбачає такі піднапрями: дотримання принципу незалежності адвокатури; законодавча конкретизація компетенції органів публічної влади та їх посадових осіб у відносинах з адвокатурою; законодавча регламентація особливостей взаємодії між державою та адвокатурою; законодавчо встановити за органами адвокатського самоврядування такі функції: участь у законотворчому процесі; управління системою безоплатної правничої допомоги; акредитація освітніх програм закладів вищої освіти, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти за спеціальністю 081 Право. Компетентнісний напрям охоплює необхідність нормативної регламентації правового статусу адвокатури. Реалізація цього напряму передбачає такі піднапрями: удосконалення правового регулювання професійних прав та обов’язків адвокатів; удосконалення гарантій здійснення адвокатської діяльності; удосконалення правового регулювання органів адвокатського самоврядування; удосконалення правового регулювання дисциплінарної відповідальності адвокатів. Змістовний напрям охоплює потребу розробки норм щодо підвищення ефективності діяльності адвокатури для забезпечення якісних стандартів надання професійної правничої допомоги. Реалізація цього напряму передбачає такі піднапрями: формування ефективної системи органів адвокатського самоврядування; удосконалення порядку та умов залучення адвокатів до надання безоплатної правничої допомоги; удосконалення інституту стажування; удосконалення врегулювання спорів між адвокатами та клієнтами. Матеріальний напрям характеризується забезпеченням нормативних засад фінансового, соціального та пенсійного забезпечення організації і діяльності адвокатури. Реалізація цього напряму передбачає такі піднапрями: удосконалення фінансового забезпечення органів адвокатського самоврядування; законодавча регламентація соціального забезпечення адвокатів; удосконалення пенсійного забезпечення адвокатів. Констатовано, що напрями та піднапрями вдосконалення адміністративно-правового забезпечення реформи адвокатури України доцільно передбачити у спільно розробленому адвокатурою та органами публічної влади документі (Концепція реформи адвокатури України), який буде затверджений Указом Президента України. Їх реалізація сприятиме створенню оптимальної та ефективної моделі адвокатури України.uk
dc.description.abstractThe dissertation provides a theoretical generalization and solution to a scientific problem, which is to determine the theoretical and applied foundations of administrative and legal support for the reform of the bar in Ukraine and the formation of directions for improvement in this area. It has been established that the bar is an independent self-governing institution of the legal system that defends public and private interests. The Institute of Advocacy occupies a specific place in the legal system. This is due to the cross-industry nature of the legal norms regulating relations related to its functioning. The bar is a complex legal institution, which is regulated by the norms of public and private law. Relations related to the functioning of the bar are regulated by a set of legal norms of different branches (require complex legal regulation by norms of such branches of law as constitutional, administrative, criminal, civil, economic, procedural, international). The bar as a self-governing institution of the legal system unites lawyers within the organizational forms of advocacy and advocacy self-governance to ensure quality standards of professional legal assistance. The genesis of the reform of the Ukrainian Bar Association is characterized. The periodization of the reform of the legal profession on the territory of Ukraine is distinguished according to the following stages: 1st stage (1529-1864) – the formation of the professional legal profession during the Polish-Lithuanian era after its emergence during the times of Kyivan Rus and the Galicia-Volyn Principality; II stage (1864-1917) – formation of the bar as an independent institution after the judicial reform of 1864; III stage (1917-1921) – reform of the legal profession during the national-democratic revolution, as a result of which the institute of jurors and private attorneys was liquidated; Stage IV (1922-1990) – the Soviet period of reforming the legal profession; Stage V (1991-2012) – approval of the Institute of the Independent Bar of Ukraine, adoption of the Law of Ukraine "On the Bar"; Stage VI (2012-present) – improvement of the Institute of the Bar of Ukraine, adoption of the Law of Ukraine "On Free Legal Assistance", the Law of Ukraine "On the Bar and Legal Activities", introduction of the "monopoly" of lawyers on representation in courts (the Law of Ukraine "On the Introduction amendments to the Constitution of Ukraine (regarding justice)", update procedural legislation. It is substantiated that special importance in the direction of legal support for the activities of the bar is occupied by administrative law, which contributes to the regulation of relations related to the functioning of this self-governing institution of the legal system. Entrusting the bar to perform socially important functions in the field of professional legal assistance, including free legal assistance, has public significance and reflects the public interest of society, which gives grounds to assert the special influence of administrative and legal norms on the legal support of the organization and activity of the bar. It was emphasized that the administrative and legal status of the bar will also be manifested in connection with the functioning of the self-government bodies of the bar. Administrative and legal support of the reform of the bar is defined as the activity of state-authorized entities, which is aimed at introducing a systematic approach to the improvement of the bar institute in Ukraine. The content of the administrative and legal provision of the reform of the bar is the goal, subject, object and means of its implementation. The goal of administrative and legal support for the reform of the bar is to create an effective model of the bar institute in Ukraine. The object of administrative and legal support for the reform of the bar is regulatory and legal acts regulating relations in the sphere of organization and activity of the bar of Ukraine. The competent institutions authorized by the state are the subject of administrative and legal support of the reform of the bar. The means of implementing the administrative and legal support of the reform of the bar are organizational and legal measures that ensure the achievement of the goal of the administrative and legal support of the reform of the bar. It was concluded that today the administrative and legal provision of the reform of the bar is ambiguous and inconsistent. It is noted that one of the most important elements of administrative and legal support for the implementation of the reform of the bar is the corresponding system of subjects. Subjects of administrative and administrative support for the implementation of the reform of the bar of Ukraine are proposed to mean institutions whose activities are related to the reform of the bar. Subjects of administrative and administrative support for the implementation of the reform of the Ukrainian bar include: state authorities (the President of Ukraine, the Verkhovna Rada of Ukraine, the Cabinet of Ministers of Ukraine, the Ministry of Justice of Ukraine), state institutions (the Coordination Center for the provision of legal aid), local government bodies, the bar in the person of the self-governing bodies of the bar (National Association of Bars of Ukraine, Congress of Bars of Ukraine, Council of Bars of Ukraine, Higher Qualification and Disciplinary Commission of the Bar, Higher Auditing Commission of the Bar, Conference of Bars of the Region, Council of Bars of the Region, Qualification and Disciplinary Commission, Auditing Commission of the Region), public organizations (whose activities are related to the functioning of the advocacy institute), international organizations (the United Nations, the Council of Europe). It was concluded that proper coordination and interaction between the subjects of the legal reform process will ensure the effective functioning of this self-governing institution of the legal system in the future. It is argued that the current state of relations between public authorities and the legal profession is characterized by negative trends and a weakening of the legal profession's influence in the field of protection of the rights, freedoms and legitimate interests of individuals and legal entities. Under the interaction of public authorities and the legal profession, it is proposed to understand agreed and coordinated activities regarding the joint solution of tasks in the field of ensuring the rights, freedoms and legitimate interests of individuals and legal entities. The areas of interaction between public authorities and advocacy are defined as follows: 1) participation in the discussion of draft laws in the field of advocacy and advocacy and protection of human rights, freedoms and legitimate interests; 2) cooperation in the field of protection of human rights, freedoms and legitimate interests, depending on the competence of a specific public authority; 3) participation in prevention of violation of human rights, freedoms and legitimate interests; 4) participation in the formation of public authorities (High Council of Justice, Higher Qualification Commission of Judges of Ukraine, Qualification and Disciplinary Commission of Prosecutors). It was concluded that for the effective implementation of these areas of interaction, it is necessary to regulate the relationship between public authorities and the legal profession at the legislative level by establishing the specifics and guarantees of cooperation, as well as granting them appropriate rights and obligations. The organizational and legal principles of activity and reform of the legal profession in foreign countries are analyzed. It has been established that the legislation of foreign countries uses different approaches regarding the legal nature and influence of the state on the formation of the legal profession. The analysis of the organizational and legal foundations of the activity and reform of the bar in foreign countries shows that in each country there is a specificity of the formation and development of the bar institute. In the direction of administrative and legal support for the reform of the bar of Ukraine, it is advisable to take into account the positive foreign experience of the organization and activities of this institute, namely: accreditation of educational programs of higher education institutions, according to which lawyers are trained, by the self-government bodies of the bar (USA); functioning of specialized courts in disciplinary cases against lawyers (Germany, France); settlement of disputes between lawyers and clients outside of disciplinary proceedings (Poland). It was concluded that taking into account the experience of these countries will contribute to the formation of an effective model of the advocacy of Ukraine. The areas of improvement of the administrative and legal support of the reform of the Ukrainian bar are differentiated into the following: institutional, competence, substantive, material. The institutional direction consists in the formation of an optimal model of the organization and activity of the bar. The implementation of this direction includes the following areas: compliance with the principle of independence of the legal profession; legislative specification of the competence of public authorities and their officials in relations with the legal profession; legislative regulation of the features of interaction between the state and the legal profession; legislatively establish the following functions for the self-government bodies of lawyers: participation in the law-making process; management of the free legal aid system; accreditation of educational programs of higher education institutions, which train applicants for higher education in the specialty 081 Law. The area of competence covers the need for normative regulation of the legal status of the bar. Implementation of this direction involves the following sub-directions: improvement of legal regulation of professional rights and duties of lawyers; improvement of guarantees for the implementation of advocacy activities; improvement of the legal regulation of the self-governing bodies of lawyers; improvement of the legal regulation of the disciplinary responsibility of lawyers. The substantive direction covers the need to develop norms to improve the effectiveness of advocacy activities to ensure quality standards of providing professional legal assistance. The implementation of this direction involves the following sub-directions: formation of an effective system of self-governing bodies of lawyers; improvement of the procedure and conditions for the involvement of lawyers in the provision of free legal aid; improvement of the internship institute; improving the settlement of disputes between lawyers and clients. The material direction is characterized by ensuring the regulatory foundations of financial, social and pension support for the organization and activities of the bar. Implementation of this direction involves the following sub-directions: improvement of financial support of the self-government bodies of lawyers; legislative regulation of social security for lawyers; improvement of the pension provision of lawyers. It was established that the areas and sub-areas of improving the administrative and legal support of the reform of the bar of Ukraine should be provided in a document jointly developed by the bar and public authorities (Concept of reform of the bar of Ukraine), which will be approved by the Decree of the President of Ukraine. Their implementation will contribute to the creation of an optimal and effective model of the legal profession of Ukraine.uk
dc.language.isoukuk
dc.subjectадвокатураuk
dc.subjectадміністративно-правове забезпеченняuk
dc.subjectреформаuk
dc.subjectадміністративні правовідносиниuk
dc.subjectоргани публічної владиuk
dc.subjectоргани адвокатського самоврядуванняuk
dc.subjectадвокатuk
dc.subjectadvocacyuk
dc.subjectadministrative and legal supportuk
dc.subjectreformuk
dc.subjectadministrative legal relationsuk
dc.subjectbodies of public authorityuk
dc.subjectbodies of self-government of lawyersuk
dc.subjectlawyeruk
dc.titleАдміністративно-правове забезпечення реформи адвокатури Україниuk
dc.title.alternativeAdministrative and legal support for the reform of the bar in Ukraineuk
dc.typeDissertationuk
local.contributor.altauthorKoval, Oleksandr Anatoliiovych-
local.thesis.degreeдоктор філософіїuk
local.subject.facultyІнститут права та сучасних технологійuk
local.subject.departmentКафедра приватного та публічного праваuk
local.thesis.code081 - Правоuk
local.date.defense2023-11-23-
local.subject.method0uk
local.identifier.placeКиївський національний університет технологій та дизайнуuk
Розташовується у зібраннях:Автореферати та дисертації
Кафедра приватного та публічного права (ППП)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
dis_Koval.pdf5,45 MBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.