Недоторканність особи у Великій хартії вольностей 1215 р.

Abstract

Тези повідомлення присвячено дослідженню передумов прийняття та змісту Вели́кої ха́ртії во́льностей 1215 року (далі Хартія), як юридичного документу у якому закладено основи концепції прав людини, створено умови для подальшого утвердження свободи і верховенства права. Особиста недоторканість відповідно до норм Великої хартії вольностей 1215 року означала неможливість протиправного обмеження особистої свободи баронів і общинників та їх арешту без судового рішення, здійсненого судом рівних та можливість контролю збоку ради баронів за діями короля. Запропоновані по тексту рекомендації сприятимуть удосконаленню можливості мети, завдань і змістовного розуміння норм Хартії.

The thesis of the report is dedicated to the study of the prerequisites for the adoption and content of the Great Charter of Freedoms of 1215 (hereinafter the Charter), as a legal document that laid the foundations of the concept of human rights and created conditions for the further establishment of freedom and the rule of law. Personal integrity in accordance with the norms of the Great Charter of Freedoms of 1215 meant the impossibility of unlawfully restricting the personal freedom of barons and commoners and their arrest without a court decision made by a court of equals and the possibility of lateral control of the council of barons over the actions of the king. The recommendations proposed in the text will contribute to the improvement of the possibility of the goal, tasks and meaningful understanding of the norms of the Charter.