Система корпоративного управління розвитком інфраструктурно-сервісних підприємств

Abstract

У статті розроблено практичні рекомендації щодо вдосконалення механізмів державно-приватного партнерства у формі концесії. Визначено, що під концесією розуміється система відносин, за якої держава або муніципальне утворення для досягнення суспільно значущих цілей передають концесіонеру (фізичній або юридичній особі) право здійснювати на договірній основі деякі зі своїх функцій щодо володіння, користування, а за певних умов – і розпорядження державною або муніципальною власністю. Ці відносини діють протягом терміну концесійного договору. Відповідно чинного законодавства України адаптовано гарантії для приватного інвестора у сфері ДПП та концесій. До гарантій господарської діяльності концесіонера віднесено: перспективи придбання права власності на майно, що розташоване поза смугою відведення автомобільної дороги; можливість об'єктивного розгляду спорів у міжнародному арбітражному суді, можливість створення спеціальної проєктної компанії для реалізації проєкту (special purpose vehicle, SPV). Акцентується на важливій ролі гарантій із повернення інвестицій, які вносить концесіонер, а також гарантій, що стосуються заборони примусового відчуження фінансових та майнових ресурсів; принципів невтручання в діяльність концесіонерів; гарантій відшкодування концедентом всіх внесених концесіонером інвестицій (у разі розірвання договору з вини концедента); підкреслюється необхідність передбачення норми, відповідно до якої оплата проїзду встановлюється в розмірі, що враховує інвестиційну складову, що має забезпечувати компенсацію витрат концесіонера. Практичне застосування концесійних відносин у сфері транспортної інфраструктури України дозволило згенерувати ключові вектори її розвитку та покращення, насамперед, через дотримання таких принципів: застосування законодавства, що є чинним на момент укладення договору концесії; заборона на зміни в законодавстві, що стосуються умов ведення концесійної діяльності; гарантії покриття збитків концесіонера за умови прийняття рішень державними органами, які порушують права концесіонерів.

В статье разработаны практические рекомендации по совершенствованию механизмов государственно-частного партнерства в форме концессии. Определено, что под концессией подразумеваются системные отношения, в процессе которых государство или муниципальное образование с целью достижения общественно значимых целей передаёт концессионеру (физическому или юридическому лицу) право осуществлять на договорной основе некоторые свои функции относительно владения, пользования, а в определённых случаях – и распоряжения государственной или муниципальной собственностью. Данные отношения являются актуальными в течение действия концессионного договора. В соответствии с действующим законодательством Украины адаптированы гарантии для частного инвестора в сфере ГЧП и концессий. К гарантиям хозяйственной деятельности концессионера отнесены: перспективы приобретения права собственности на имущество, которое не находится в зоне функционирования автомобильной дороги; возможность и целесообразность рассмотрения международных споров в арбитражном суде, возможность создания специальной проектной компании для реализации проекта (special purpose vehicle, SPV). Акцентируется на главенствующей роли гарантий по возврату инвестиций, которые вносит концессионер, а также гарантий, относящихся к запрету на принудительное отчуждение; принципам невмешательства в деятельность концессионеров; гарантиям возмещения всех внесённых концессионером инвестиций (при условии расторжения договоров по вине концедента); подчёркивается необходимость предусмотрения нормы, согласно которой оплата проезда устанавливается в размере, который учитывает инвестиционную составляющую, обеспечивающую компенсацию расходов концессионера. Практическое применение концессионных отношений в сфере транспортной инфраструктуры Украины позволило сгенерировать ключевые векторы её принципов: применение законодательства, действующего на момент заключения договора концессии; запрет на внесение в законодательство изменений, которые касаются ухудшения условий осуществления концессионной деятельности; гарантии возмещения убытков концессионерам при условии принятия государственными органами решений, которые нарушают права концессионеров.

The paper offers practical recommendations for improving the mechanisms of public-private partnership in the form of a concession. Within the scope of this study, a concession is viewed as a relationship framework in which to attain socially significant goals, the government or a municipal unit transfers to the concessionaire (natural or legal entity) the right to perform on a contractual basis some of its functions to possess, use, and under specific conditions, to dispose of public or municipal property. These relationships are valid during the concession agreement period. Guarantees to private investors in the area of PPP and infrastructure concessions have been adapted according to the current Ukrainian legislation. The concessionaire’s business guarantees include: prospects for ownership rights acquisition for property outside highway lanes; a possibility of resolving disputes in the International Arbitration Court, a possibility to launch a project company for specific project realization (a special purpose vehicle, SPV. It is argued that providing guarantees for concessionaire investment returns is paramount. The above guarantees should cover a restraint on concessionaire’s property and assets forced alienation; the principle of non-interference in the concessionaire’s business; guarantees of reimbursement by the grantor of all investments made by the concessionaire (in case of contract termination due to the grantor’s fault); envisaged norm according to which the fare is fixed at an investment-based rate that ensures compensation of the concessionaire’s expenses. The implementation of concession relationships pattern in the transport infrastructure of Ukraine has contributed to outlining the key prospects for its development and enhancement, in particular through compliance with the following principles: application of legislation in force at the time of concluding a concession agreement; imposing a legislative ban on changes related to running concession business; guarantees of concessionaire’s loss coverage caused by government authorities’ decisions that breach the concessionaires’ rights.