Антикризова політика національних держав у контексті подолання соціально-економічних наслідків COVID-19

Abstract

У статті досліджено вплив поширення COVID-19 на соціальне та економічне становище країн світу, узагальнено заходи антикризової політики та надано пропозиції щодо державної підтримки бізнесу, населення та фінансового сектору. Проаналізовано оперативні заходи протидії COVID-19 в фінансовому секторі та соціальній сфері, що спрямовані на усунення негативних соціально-економічних наслідків. З’ясовано, що ефективність заходів антикризової політики країн світу визначатиметься масштабами стимулюючої державної політики, спрямованої на збільшення видатків на фінансування охорони здоров’я, реалізацію експансивної монетарної політики, надання податкових преференцій бізнесу та захист уразливих верств населення. Зроблено висновок, що превентивне антикризове регулювання з урахуванням довгострокових впливів на економічну систему дозволить мінімізувати негативні наслідки, знизити соціально-економічні ризики, зменшити глибину та тривалість протікання економічної кризи.

The article examines the influence of coronavirus infection spread on social and economic state of countries worldwide, the anti-crisis policy measures were summarized and proposals concerning governmental support of business and population were provided. Operational measures in the financial and social sector aimed to eliminate negative social and economic consequences were analyzed. It is established, that the anti-crisis policy efficiency for the countries in the world will be determined by the scale of public policy stimulation aimed towards increasing the expenditures on health care financing, expansive monetary policy implementation, granting business tax preferences and protection of vulnerable population. Critical review of the forecast scenarios for the development of global and national economic systems was provided. In particular, the transition to economic downturn was recorded and the inevitability of the economic crisis at global and national economic systems was forecasted. Based on the results of empirical analysis on previous crisis unfoldment and modern crisis processes escalation, which are characterized by a quick chain transfer between the world countries, the priority directions for the state anti-crisis policy were determined. Notably, we propose the stimulation of the real sector of the economy by the means of preferential loans, dotation and subsidizes as well as restricting unwanted import and promoting export. The necessity of carrying out “cheap money policy” in financial sector has been identified, including temporary reductions of the required level of bank reserves and central bank interest rate. Fiscal measures ought to be based on granting tax holidays, tax exemptions for vulnerable businesses and individuals’ economic entities. Emphasis is placed on the need for increased spending in health care and the inadmissibility of a budget sequester, which will lead to solvent demand convolution, social protection level reduction and impoverish of the population. We concluded that preventive anti-crisis regulation given the long-term influences on economic system would allow to reduce the negative consequences, decrease social and economic risks, lessen depth and duration of economic crisis passage.