Методологія оцінювання економічної безпеки стейкхолдерів підприємства як складника його економічної безпеки

Abstract

У статті наголошується, що сучасні методики оцінювання економічної безпеки підприємства не враховують величину рівня економічної безпеки його стейкхолдерів, а також вплив безпеки контрагентів, що знижує ефективність заходів, спрямованих на забезпечення як цих видів безпеки, так і самого підприємства. Метою дослідження є вдосконалення методології оцінювання економічної безпеки стейкхолдерів підприємства як складника його економічної безпеки. Для виконання поставлених завдань використано такі наукові методи: узагальнення – для аналізу поглядів економістів на об'єкт дослідження та формулювання висновків контент-аналізу первинних джерел; аналіз і синтез – для з'ясування основних наукових категорій дослідження та уточнення показників економічної безпеки стейкхолдерів. Представлено загальну композицію економічної безпеки стейкхолдерів підприємства. Актуалізовано необхідність окремого визначення її рівня та стану. Ураховано, що рівень економічної безпеки стейкхолдерів характеризується ступенем досягнення відповідних показників-індикаторів своїх порогових (мінімально необхідних) значень, а стан економічної безпеки стейкхолдерів, зважаючи на наявні в них власні ресурси, резерви й процеси, визначається сукупністю обставин і умов, в яких вони перебувають, та відображає можливості відновлення належного рівня економічної безпеки з урахуванням необхідного на це часу і тенденцій. Удосконалено класифікацію стейкхолдерів економічної безпеки підприємства з погляду залежності їх інтересів від економічної безпеки підприємства. Доведено, що в процесі оцінювання потрібно враховувати внутрішню (ендогенну) безпеку стейкхолдерів, яка залежить від конкретного підприємства та яка може об’єднувати безпеку персоналу, власників і територіальної громади. Запропоновано визначати показники оцінювання рівня та стану внутрішньої економічної безпеки цієї групи стейкхолдерів з урахуванням величини неосвоєних витрат, а показник економічної безпеки підприємства – з урахуванням безпеки стейкхолдерів. Уперше запропоновано в цьому показнику враховувати вплив економічної безпеки зовнішніх стейкхолдерів, що продемонстровано на прикладі фінансово-кредитних установ і постачальників. Удосконалена методологія оцінювання економічної безпеки стейкхолдерів підприємства дозволяє не тільки здійснити відокремлене оцінювання такого виду безпеки, але й застосовувати її під час розрахунку показників рівня та стану економічної безпеки підприємства. Викладені пропозиції мають практичну цінність, оскільки можуть бути використані планово-економічними службами підприємств для планування та більш ефективного підходу до вибору стабілізаційних заходів щодо покращення результатів його діяльності, в тому числі за рахунок більш виваженої політики співробітництва з контрагентами.

В статье акцентируется внимание на том, что современные методики оценивания экономической безопасности предприятия не учитывают величину уровня экономической безопасности его стейкхолдеров, а также влияние безопасности контрагентов, что снижает эффективность мер, направленных на обеспечение этих видов безопасности, а также самого предприятия. Цель исследования состоит в усовершенствовании методологии оценивания экономической безопасности стейкхолдеров предприятия как составляющей экономической безопасности. Для выполнения поставленных задач применены такие научные методы: обобщение – для анализа взглядов экономистов на объект исследования и формулирование выводов контент-анализа первичных источников; анализ и синтез – для выяснения основных научных категорий исследования и уточнения показателей экономической безопасности стейкхолдеров. Представлена общая композиция экономической безопасности стейкхолдеров предприятия. Актуализирована необходимость отдельного определения её уровня и состояния. Учтено, что уровень экономической безопасности стейкхолдеров характеризуется степенью достижения соответствующих показателей-индикаторов своих пороговых (минимально необходимых) значений, а состояние экономической безопасности стейкхолдеров, в зависимости от имеющихся у них собственных ресурсов, резервов и процессов, определяется совокупностью обстоятельств и условий, в которых они находятся, и отражает возможности восстановления должного уровня экономической безопасности с учётом необходимого на это времени и тенденций. Усовершенствована классификация стейкхолдеров экономической безопасности предприятия с точки зрения зависимости их интересов от экономической безопасности предприятия. Доказано, что в процессе оценивания необходимо учитывать внутреннюю (эндогенную) безопасность стейкхолдеров, которая зависит от конкретного предприятия и которая может объединять безопасность персонала, собственников и территориальной общины. Предложено определять показатели оценивания уровня и состояния внутренней экономической безопасности данной группы стейкхолдеров с учётом величины неосвоенных расходов, а показатель экономической безопасности предприятия – с учётом безопасности стейкхолдеров. Впервые предложено в данном показателе учитывать влияние экономической безопасности внешних стейкхолдеров, что продемонстрировано на примере финансово-кредитных учреждений и поставщиков. Усовершенствованная методология оценивания экономической безопасности стейкхолдеров предприятия позволяет не только осуществить обособленное оценивание этого вида безопасности, но и учесть её при расчёте показателей уровня и состояния экономической безопасности предприятия. Изложенные предложения имеют практическую ценность, поскольку могут быть использованы планово-экономическими службами предприятий для планирования и более эффективного подхода к выбору стабилизационных мер по улучшению результатов его деятельности, в том числе за счёт более взвешенной политики сотрудничества с контрагентами.

The study emphasizes that modern methods for assessing enterprise economic security do not take into account the degree of economic security of its stakeholders as well as the effects from the contractors’ security which reduce the effectiveness of actions aimed at ensuring the overall enterprise security. The purpose of the research is to improve the methodology for assessing the economic security of enterprise stakeholders as part of its overall economic security. To attain the research goals, the following scientific methods have been employed: generalization – to explore the views of economists in the subject matter of the study and summarizing the results of the content analysis of primary sources; analysis and synthesis – to interpret the major scientific categories of the research and specify the indicators related to stakeholders’ economic security. The article suggests a general framework of enterprise stakeholders’ economic security with a particular focus on the need to assess separately its degree and development stage. It is argued that stakeholders’ economic security is characterized by the degree of relevant indicators approaching their threshold (minimum necessary) values whereas the state of economic security of stakeholders (subject to their own resources, reserves and processes) is determined by the combination of specific conditions and settings of their environment and reflect the possibility to restore the adequate degree of economic security with regard to time and trends requirements. The study presents an improved classification of enterprise stakeholders’ economic security in terms of the dependence of their interests on the economic security of the enterprise. It has been proved that the assessment process should account for the internal (endogenous) security of stakeholders which depends on a particular enterprise and which can combine the security of personnel, owners and the territorial community. It is proposed to define indicators for assessing the degree and the state of internal economic security of this group of stakeholders taking into account the value of unexploited expenses, and the economic security index – with due regard to stakeholders’ security. For the first time, for this indicator it is proposed to take into account the effects of economic security of external stakeholders as shown using the case of financial and credit institutions and suppliers. An improved methodology for assessing the economic security of enterprise stakeholders will enable an isolated evaluation of this security type as well as take it into account when calculating enterprise economic security indicators. The above proposals offer a range of practical implications since they could be used by enterprise planning and economic departments for planning and designing a more effective approach to the selection of stabilization actions to enhance its business performance, in particular through developing a balanced policy of cooperation with contractors.